Чи є майбутнє у нації, яка, завдячуючи байдужості, потроху забуває своє минуле, свідомо відрікається від історії свого народу, не бажає плекати дивосвіт пам’яті і спогадів у серцях юного покоління?.. Ні!… Адже, щоб по-справжньому любити свій рідний край, треба досконало знати його історію, пам’ятати всі сторінки життя своїх предків.
А прочитати про наших земляків можна в книзі «Лисхимстрой в годы войны», яка є в нашій бібліотеці. Її написав нашземляк, ветеран війни - Олександр Зінов. У цій книжці він з історичною послідовністю та точністю розповідає про жителів Сєвєродонецька, їх героїчних вчинках у роки війни, про звільнення міста від нацистських окупантів та про увічнення пам'яті про ту страшну війну в нашому місті. Треба зберегти і донести ці історичні спогади до свідомості якомога більшої кількості дітей. Саме такі знання є своєрідним місточком, що єднає батьків з дітьми, дідусів з онуками.
Згадаємо, що відбувалося в 1943 році безпосередньо у нашому рідному місті.
Квадрат 48-103 - так на військових картах Донбаської оборонної операції 1942 року позначався Лісхімстрой.
Так ось він, квадрат 48-103.
Де жовті піски ворушили вітри,
Де з краю вузької, глухої дороги
З вітрами змагались кущі кривоногі,
Звідкіль було видно, як після боїв
В диму Лисичанськ, як од горя, темнів…(І.Савич)
В ніч з 31 січня на 1 лютого 1943 року 122 полк 41-ї гвардійської стрілецької дивізії та 110-та танкова бригада з боєм звільнили селище Лісхімстрой.
Ведучи розвідувальний пошук, танковий взвод 31 січня опівдні, увійшов на околицю Лисхімстроя і через територію нинішнього парку попрямував в селище. Розвідники не очікували в цьому маленькому селищі зустріти серйозний опір і потрапили в засідку. Як виявилося, німці мали достатню кількість танків та артилерії, вогневі точки на горищах, підвалах та вели інтенсивний вогонь. Німецькі артилеристи підбили два наших танка, третій - пошкоджений, повернувся на територію парку.
Зараз на будинку № 1 по вулиці Танкістів є меморіальна дошка, на якій написано: «Ця вулиця названа на честь екіпажів 2-х танків 110-ї танкової бригади 18-го танкового корпусу, які першими увірвалися 31-го січня 1943 року в сел. Лісхімстрой і героїчно загинули, звільняючи його від фашистських загарбників»
Весь день 31 січня 1943 року на підступах до селища Лісхімстрой йшов запеклий бій, він тривав приблизно 19 годин і, близько 11 години вечора, Лісхімстрой був очищений від окупантів. Але ще 7 місяців Лісхімстрой був лінією фронту, де велися позиційні бої. І тільки добре підготовлений наступ, дозволив частинам 279-ї стрілецької дивізії 2 вересня 1943 року остаточно звільнити Лисичанськ і наше місто від нацистських окупантів.
Пам'ять про наших визволителів живе в наших серцях.
Komentáře